Поетичний блуд...

Хвилин п'ять тому я остаточно впевнилась, що є справжньою невдахою, лузуром, нездарою. Моє останнє поетичне творіння не витримало конструктивної критики. Саме ЦЕЙ вірш був довгожданою, пізньою дитиною після поетичного затишшя, що тривало майже рік... А тепер я його ненавиджу... Я ненавиджу себе... Ненавиджу критика... Я спустошена, засмучена і розбита... Найважчим видалось те, що "знавцем" виявилась людина, яка мені дорога, і чия думка для мене надзвичайно важлива... Як виявилось, він має бурхливе літературне минуле, конкурси, перемоги... Він гідний того, щоб руйнувати мої амбіції... Ну що ж, матиму стимул для свого подальшого розвитку... І маю надію, що настане той день, коли я дістану його визнання...